ЦГНТБ ГМК
ГЛАВНАЯ
О БИБЛИОТЕКЕ
ПАРТНЕРЫ
ССЫЛКИ
КОНТАКТЫ
в нашем каталоге
248359
записей


Задать вопрос

Реклама

Авторские книги Стасовский Ю.Н. Хотим предложить Вам на нашем сайте книгу Стасовский Ю.Н. "Проектирование современных производств обработки металлов давлением: Учебник."
Купить здесь.


Мироненко М.А. "Менеджмент ощадливого виробництва"
Купить здесь.



Научно-технический и производственный журнал «Металлургическая и горнорудная промышленность» Единственное в Украине специализированное издание, освящающее все проблемы ГМК. Журнал имеет государственную и зарубежную сферу распространения. Главная задача журнала – рекламная поддержка передовых технологий, публикация информации о новейших научно-технических достижениях.


Интернет магазин бытовой техники и электроники. Доставка по Украине

Интернет магазин бытовой техники и электроники Mega-Mart

Профсоюз металлургов и горняков Украины

Металлургический государственный музей Украины
Инновационный центр СЛАЛЕН. Помощь изобретателям.






 
 
Указатель РАЗДЕЛЫ  //  Координационно-методическая работа  //  Нормативные документы  //  Про інформацію (закон)





Про інформацію (закон)

Про інформацію
ЗАКОН УКРАЇНИ
від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 48, ст.650 )   ( Вводиться в дію Постановою ВР    N 2658-XII ( 2658-12 ) від 02.10.92, ВВР, 1992, N 48, ст.651 )   ( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного    Суду України N 5-зп ( v005p710-97 ) від 30.10.97) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами  N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213  N 3047-III ( 3047-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.194  N  676-IV  (  676-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 28, ст.214  N 1268-IV  ( 1268-15 ) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.141  N 1703-IV  ( 1703-15 ) від 11.05.2004, ВВР, 2004, N 32, ст.394  N 2707-IV  ( 2707-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.429 )    ( У тексті Закону ( 2657-12 ) слово "конфіденціальна" в усіх     відмінках замінено словом "конфіденційна"  у  відповідному     відмінку  згідно  із  Законом  N  1703-IV  ( 1703-15 ) від     11.05.2004 )       Цей Закон закріплює право  громадян  України  на  інформацію,закладає правові основи інформаційної діяльності.     Грунтуючись на Декларації про державний  суверенітет  України( 55-12 ) та Акті проголошення її  незалежності,  Закон  стверджуєінформаційний  суверенітет  України  і  визначає   правові   формиміжнародного співробітництва в галузі інформації.                           Розділ I                     ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ      Стаття 1. Визначення інформації      Під інформацією цей Закон розуміє документовані або  публічнооголошені  відомості  про  події  та  явища,  що  відбуваються   усуспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.      Стаття 2. Мета і завдання Закону      Закон  встановлює  загальні   правові    основи    одержання,використання, поширення та зберігання інформації, закріплює  правоособи на інформацію в усіх сферах суспільного і  державного  життяУкраїни, а також систему інформації, її джерела,  визначає  статусучасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації  тазабезпечує  її  охорону,  захищає  особу  та    суспільство    віднеправдивої інформації.      Стаття 3. Сфера дії Закону      Дія цього Закону поширюється на інформаційні  відносини,  яківиникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства  і  державипри одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.(  Офіційне  тлумачення до статті 3 див. в Рішенні КонституційногоСуду України N 5-зп ( v005p710-97 ) від 30.10.97)      Стаття 4. Законодавство про інформацію      Законодавство України про  інформацію  складають  КонституціяУкраїни  (  254к/96-ВР  ),  цей Закон, законодавчі акти про окремігалузі, види, форми і засоби інформації,  міжнародні  договори  таугоди,  ратифіковані  Україною,  та  принципи і норми міжнародногоправа.      Стаття 5. Основні принципи інформаційних відносин      Основними принципами  інформаційних відносин є:     гарантованість права на інформацію;     відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;     об'єктивність, вірогідність інформації;     повнота і точність інформації;     законність одержання, використання, поширення  та  зберіганняінформації.      Стаття 6. Державна інформаційна політика      Державна  інформаційна  політика  -  це  сукупність  основнихнапрямів і способів діяльності держави по одержанню, використанню,поширенню та зберіганню інформації.     Головними  напрямами  і  способами  державної   інформаційноїполітики є:     забезпечення доступу громадян до інформації;     створення національних систем і мереж інформації;     зміцнення  матеріально-технічних, фінансових, організаційних,правових і наукових основ інформаційної діяльності;     забезпечення ефективного використання інформації;     сприяння  постійному  оновленню,  збагаченню  та   зберіганнюнаціональних інформаційних ресурсів;     створення загальної системи охорони інформації;     сприяння міжнародному співробітництву в галузі  інформації  ігарантування інформаційного суверенітету України;     сприяння   задоволенню   інформаційних   потреб   закордоннихукраїнців.  (  Частину  другу статті 6 доповнено абзацом згідно ізЗаконом N 2707-IV ( 2707-15 ) від 23.06.2005 )      Державну  інформаційну  політику  розробляють  і   здійснюютьоргани державної влади загальної компетенції, а  також  відповідніоргани спеціальної компетенції.      Стаття 7. Суб'єкти інформаційних відносин      Суб'єктами інформаційних відносин є:     громадяни України;     юридичні особи;     держава.    Суб'єктами інформаційних відносин відповідно до цього  Законуможуть бути також інші держави, їх громадяни  та  юридичні  особи,міжнародні організації та особи без громадянства.      Стаття 8. Об'єкти інформаційних відносин      Об'єктами інформаційних відносин є документована або публічнооголошувана інформація про  події  та  явища  в  галузі  політики,економіки,  культури,  охорони  здоров'я,  а  також  у соціальній,екологічній,  міжнародній  та інших сферах. ( Стаття 8 із змінами,внесеними   згідно   із   Законом  N  1642-III  (  1642-14  )  від06.04.2000 )      Стаття 9. Право на інформацію      Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи маютьправо на інформацію, що передбачає можливість вільного  одержання,використання, поширення та зберігання  відомостей,  необхідних  їмдля реалізації ними  своїх  прав,  свобод  і  законних  інтересів,здійснення завдань і функцій.     Реалізація  права  на  інформацію  громадянами,    юридичнимиособами і державою не повинна  порушувати  громадські,  політичні,економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права,  свободиі законні інтереси інших громадян,  права  та  інтереси  юридичнихосіб.     Кожному  громадянину  забезпечується  вільний    доступ    доінформації,  яка  стосується  його  особисто,    крім    випадків,передбачених законами України.      Стаття 10. Гарантії права на інформацію      Право на інформацію забезпечується:     обов'язком органів державної влади, а також органів місцевогоі регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність  таприйняті рішення;     створенням  у  державних  органах  спеціальних  інформаційнихслужб або систем,  що  забезпечували  б  у  встановленому  порядкудоступ до інформації;     вільним  доступом  суб'єктів  інформаційних    відносин    достатистичних  даних,  архівних,  бібліотечних  і  музейних фондів;обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей  таособливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством;     створенням механізму здійснення права на інформацію;     здійсненням державного контролю за додержанням  законодавствапро інформацію;     встановленням відповідальності за порушення законодавства проінформацію.      Стаття 11. Мова інформації      Мова  інформації  визначається  Законом  "Про мови в Україні"( 8312-11 ), іншими законодавчими актами  України  в  цій  галузі,міжнародними договорами та угодами, ратифікованими Україною.                             Розділ II                      ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ      Стаття 12. Визначення інформаційної діяльності      Інформаційна діяльність - це сукупність дій,  спрямованих  назадоволення  інформаційних  потреб  громадян,  юридичних  осіб   ідержави.     З метою задоволення цих  потреб  органи  державної  влади  таоргани  місцевого  і  регіонального    самоврядування    створюютьінформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних.     Порядок   їх   створення,   структура,   права  та  обов'язкивизначаються  Кабінетом  Міністрів  України  або  іншими  органамидержавної  влади,  а  також  органами  місцевого  і  регіональногосамоврядування.      Стаття 13. Основні напрями інформаційної діяльності      Основними напрямами інформаційної діяльності  є:  політичний,економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний,міжнародний тощо.     Держава зобов'язана постійно дбати про  своєчасне  створення,належне функціонування і  розвиток  інформаційних  систем,  мереж,банків і баз даних у всіх напрямах інформаційної діяльності.     Держава  гарантує  свободу  інформаційної  діяльності  в  цихнапрямах всім громадянам та юридичним особам в  межах  їх  прав  ісвобод, функцій і повноважень.      Стаття 14. Основні види інформаційної діяльності      Основними  видами  інформаційної  діяльності  є    одержання,використання, поширення та зберігання інформації.     Одержання інформації -  це  набуття,  придбання,  накопиченнявідповідно до чинного  законодавства  України  документованої  абопублічно оголошуваної інформації громадянами,  юридичними  особамиабо державою.     Використання інформації - це задоволення інформаційних потребгромадян, юридичних осіб і держави.     Поширення  інформації  -  це  розповсюдження,  обнародування,реалізація у  встановленому  законом  порядку  документованої  абопублічно оголошуваної інформації.     Зберігання  інформації  -  це  забезпечення  належного  стануінформації та її матеріальних носіїв.     Одержання,    використання,    поширення    та     зберіганнядокументованої або публічно оголошуваної інформації здійснюється упорядку, передбаченому цим Законом та іншими законодавчими  актамив галузі інформації.      Стаття 15. Професійна освіта в галузі                інформаційної  діяльності      В Україні створюються умови для здобуття професійної освіти вгалузі  інформаційної  діяльності  через  систему  її   навчальнихзакладів.     Порядок створення навчальних закладів інформаційного  напряму(журналістики,  статистики,  бібліотечної  та  архівної    справи,науково-інформаційної   діяльності,   інформатики,  обчислювальноїтехніки тощо)  та  принципи  їх  діяльності  визначаються  ЗакономУкраїни "Про освіту" ( 1060-12 ) та іншими законодавчими актами.      Стаття 16. Організація наукових досліджень в                галузі  інформаційної діяльності      Для  забезпечення  успішного  функціонування    і    розвиткунаціональних систем інформації  в  Україні  здійснюються  пошуковіфундаментальні  та  прикладні  наукові  дослідження    в    галузіінформаційної діяльності.     З цією метою створюються наукові установи,  науково-виробничіпідрозділи,  об'єднання,  асоціації,  центри  нових  інформаційнихтехнологій та інші формування, в тому числі за  участю  зарубіжнихпартнерів.     Фінансування    пошукових    і    фундаментальних    науковихдосліджень,  наукових  програм,  проектів  державного  значення  унауково-дослідних установах і навчальних закладах здійснюється  зарахунок бюджетних асигнувань, власних коштів та коштів замовників.     Фінансування прикладних досліджень, розробок здійснюється, якправило, на договірній або контрактовій основі,  а  їх  результатиможуть бути об'єктом товарних відносин.                               Розділ III                   ГАЛУЗІ, ВИДИ, ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ                       ТА РЕЖИМ ДОСТУПУ ДО НЕЇ      Стаття 17. Галузі інформації      Галузі інформації - це сукупність документованих або публічнооголошених  відомостей  про  відносно  самостійні  сфери  життя  ідіяльності суспільства та держави.     Основними  галузями  інформації  є:  політична,   економічна,духовна, науково-технічна, соціальна, екологічна, міжнародна.      Стаття 18. Види інформації      Основними видами інформації є:     статистична інформація;     адміністративна  інформація  (дані);  (  Статтю  18 доповненоабзацом  третім  згідно  із  Законом  N  3047-III  ( 3047-14 ) від07.02.2002 )     масова інформація;     інформація про діяльність державних органів влади та  органівмісцевого і регіонального самоврядування;     правова інформація;     інформація про особу;     інформація довідково-енциклопедичного характеру;     соціологічна інформація.      Стаття 19. Статистична інформація      Статистична  інформація  - це офіційна документована державнаінформація,  яка дає  кількісну  характеристику  масових  явищ  тапроцесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній таінших  сферах  життя.  ( Частина перша статті 19 в редакції ЗаконуN 3047-III ( 3047-14 ) від 07.02.2002 )     Державна статистична   інформація   підлягає   систематичномувідкритому публікуванню. Забезпечується відкритий доступ громадян,наукових установ,  заінтересованих організацій до  неопублікованихстатистичних   даних,   які   не   підпадають  під  дію  обмежень,установлених цим Законом,  а також Законом України  "Про  державнустатистику"  (  2614-12  ).  (  Частина друга статті 19 в редакціїЗакону N 3047-III ( 3047-14 ) від 07.02.2002 )     Система  статистичної  інформації,  її  джерела    і    режимвизначаються Законом України "Про державну статистику" ( 2614-12 )та іншими правовими актами в цій галузі.      Стаття 19-1. Адміністративна інформація (дані)      Адміністративна інформація (дані) - це офіційні документованідані,  що дають кількісну  характеристику  явищ  та  процесів,  щовідбуваються в економічній,  соціальній,  культурній, інших сферахжиття і збираються,  використовуються, поширюються та зберігаютьсяорганами   державної   влади   (за   винятком   органів  державноїстатистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особамивідповідно  до  законодавства  з  метою виконання адміністративнихобов'язків та завдань, що належать до їх компетенції.      Система адміністративної  інформації  (даних),   повноваженняорганів,  які  займаються  діяльністю,  пов'язаною із збиранням тавикористанням  адміністративних  даних,  їх   джерела   та   режимвстановлюються відповідно до законодавства.(  Закон  доповнено  статтею  19-1  згідно  із  Законом N 3047-III( 3047-14 ) від 07.02.2002 )      Стаття 20. Масова інформація та її засоби      Масова інформація  -  це  публічно  поширювана  друкована  тааудіовізуальна інформація.     Друкованими  засобами  масової  інформації    є    періодичнідруковані видання (преса)  -  газети,  журнали,  бюлетені  тощо  іразові видання з визначеним тиражем.     Аудіовізуальними    засобами    масової    інформації      є:радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.     Порядок  створення  (заснування)  та  організації  діяльностіокремих  засобів  масової  інформації  визначаються  законодавчимиактами про ці засоби.      Стаття 21. Інформація державних органів та органів                місцевого і регіонального самоврядування      Інформація  державних  органів  та  органів    місцевого    ірегіонального  самоврядування  -   це    офіційна    документованаінформація,  яка  створюється  в  процесі   поточної    діяльностізаконодавчої, виконавчої та судової  влади,  органів  місцевого  ірегіонального самоврядування.     Основними  джерелами  цієї  інформації  є:  законодавчі  актиУкраїни, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами,акти Президента України, підзаконні нормативні акти,  ненормативніакти державних органів, акти  органів  місцевого  і  регіональногосамоврядування.     Інформація  державних  органів  та  органів    місцевого    ірегіонального самоврядування доводиться до відома  заінтересованихосіб шляхом:     опублікування  її  в  офіційних  друкованих   виданнях    абопоширення інформаційними службами відповідних державних органів  іорганізацій;     опублікування її в друкованих засобах масової інформації  абопублічного  оголошення  через  аудіо-  та  аудіовізуальні   засобимасової інформації;     безпосереднього доведення її до заінтересованих  осіб  (усно,письмово чи іншими способами);     надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;     оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.     Джерела  і  порядок  одержання,  використання,  поширення  тазберігання  офіційної  інформації  державних  органів  та  органівмісцевого    і    регіонального    самоврядування     визначаютьсязаконодавчими актами про ці органи.     Законодавчі та інші  нормативні  акти,  що  стосуються  прав,свобод і законних інтересів громадян, не  доведені  до  публічноговідома, не мають юридичної сили.      Стаття 22. Правова інформація      Правова  інформація  -  це  сукупність  документованих    абопублічно оголошених відомостей про право, його  систему,  джерела,реалізацію,  юридичні   факти,    правовідносини,    правопорядок,правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.     Джерелами   правової   інформації   є   Конституція   України(  254к/96-ВР  ), інші законодавчі і підзаконні нормативні правовіакти,  міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародногоправа,  а  також  ненормативні  правові акти, повідомлення засобівмасової  інформації,  публічні  виступи, інші джерела інформації зправових питань.     З  метою  забезпечення  доступу  до  законодавчих  та   іншихнормативних актів всім громадянам держава забезпечує  видання  цихактів масовими тиражами у найкоротші строки  після  набрання  нимичинності.      Стаття 23. Інформація про особу      Інформація про  особу  -  це  сукупність  документованих  абопублічно оголошених відомостей про особу.     Основними  даними  про  особу  (персональними   даними)    є:національність,  освіта,  сімейний  стан,    релігійність,    станздоров'я, а також адреса, дата і місце народження.     Джерелами документованої інформації про особу є видані на  їїім'я документи, підписані нею документи,  а  також  відомості  проособу, зібрані державними органами влади та органами  місцевого  ірегіонального самоврядування в межах своїх повноважень.     Забороняється  збирання  відомостей  про   особу    без    їїпопередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.     Кожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраноюпро неї.     Інформація про особу охороняється Законом.( Офіційне  тлумачення до статті 23 див. в Рішенні КонституційногоСуду України N 5-зп ( v005p710-97 ) від 30.10.97)       Стаття 24. Інформація довідково-енциклопедичного                характеру      Інформація  довідково-енциклопедичного   характеру    -    цесистематизовані, документовані або  публічно  оголошені  відомостіпро суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище.     Основними  джерелами  цієї  інформації    є:    енциклопедії,словники,  довідники,  рекламні  повідомлення    та    оголошення,путівники, картографічні  матеріали  тощо,  а  також  довідки,  щодаються уповноваженими  на  те  державними  органами  та  органамимісцевого і регіонального самоврядування,  об'єднаннями  громадян,організаціями, їх працівниками та автоматизованими  інформаційнимисистемами.     Система  цієї  інформації,  доступ   до    неї    регулюютьсябібліотечним, архівним та іншим галузевим законодавством.      Стаття 25.  Соціологічна інформація      Соціологічна  інформація  -  це  документовані  або  публічнооголошені відомості про ставлення окремих  громадян  і  соціальнихгруп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів.     Основними джерелами соціологічної інформації є  документованіабо публічно оголошені відомості, в  яких  відображено  результатисоціологічних  опитувань,  спостережень  та  інших   соціологічнихдосліджень.     Соціологічні дослідження  здійснюються  державними  органами,об'єднаннями громадян, зареєстрованими у встановленому порядку.      Стаття 26. Джерела інформації      Джерелами інформації є передбачені  або  встановлені  Закономносії інформації: документи та інші носії інформації, які  являютьсобою матеріальні  об'єкти,  що  зберігають  інформацію,  а  такожповідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.      Стаття 27. Документ в інформаційних відносинах      Документ  -  це  передбачена  законом    матеріальна    формаодержання, зберігання, використання і поширення інформації  шляхомфіксації її на папері, магнітній, кіно-,  відео-,  фотоплівці  абона іншому носієві.     Первинний документ - це документ, що містить в  собі  вихіднуінформацію.     Вторинний документ - це документ, що  являє  собою  результатаналітико-синтетичної  та  іншої  переробки  одного  або   кількохдокументів.      Стаття 28. Режим доступу до інформації      Режим доступу  до  інформації  -  це  передбачений  правовиминормами порядок одержання, використання,  поширення  і  зберіганняінформації.     За  режимом  доступу  інформація  поділяється  на    відкритуінформацію та інформацію з обмеженим доступом.     Держава здійснює контроль за режимом доступу до інформації.     Завдання контролю за режимом доступу до інформації полягає  узабезпеченні додержання вимог законодавства про  інформацію  всімадержавними органами, підприємствами, установами та  організаціями,недопущенні необгрунтованого віднесення  відомостей  до  категоріїінформації з обмеженим доступом.     Державний  контроль  за  додержанням  встановленого    режимуздійснюється спеціальними органами, які визначають  Верховна  РадаУкраїни і Кабінет Міністрів України.     У порядку контролю Верховна Рада України  може  вимагати  відурядових  установ,  міністерств,  відомств  звіти,  які    містятьвідомості  про  їх  діяльність   по    забезпеченню    інформацієюзаінтересованих  осіб  (кількість  випадків  відмови   у   наданнідоступу  до  інформації  із  зазначенням  мотивів  таких   відмов;кількість та обгрунтування застосування режиму обмеженого  доступудо окремих видів інформації; кількість скарг на  неправомірні  діїпосадових осіб, які відмовили у доступі до  інформації,  та  вжитіщодо них заходи тощо).      Стаття 29. Доступ до відкритої інформації      Доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом:     систематичної публікації її в офіційних  друкованих  виданнях(бюлетенях, збірниках);     поширення її  засобами масової комунікації;     безпосереднього  її  надання   заінтересованим    громадянам,державним органам та юридичним особам.     Порядок  і  умови  надання  громадянам,  державним   органам,юридичним  особам  і  представникам  громадськості  відомостей  зазапитами встановлюються цим Законом або договорами (угодами), якщонадання інформації здійснюється на договірній основі.     Обмеження  права   на    одержання    відкритої    інформаціїзабороняється законом.     Переважним  правом  на  одержання  інформації    користуютьсягромадяни,  яким  ця  інформація  необхідна  для  виконання  своїхпрофесійних обов'язків.      Стаття 30. Інформація з обмеженим доступом      Інформація з обмеженим  доступом  за своїм  правовим  режимомподіляється на конфіденційну і таємну.     Конфіденційна  інформація  -  це відомості, які знаходяться уволодінні,  користуванні  або  розпорядженні  окремих  фізичних чиюридичних  осіб  і  поширюються  за  їх  бажанням  відповідно   допередбачених ними умов.     Стосовно  інформації,  що є власністю держави і знаходиться вкористуванні   органів   державної   влади  чи  органів  місцевогосамоврядування,  підприємств,  установ  та  організацій  усіх формвласності,  з  метою  її збереження може бути відповідно до законувстановлено  обмежений  доступ  -  надано  статус  конфіденційної.Порядок  обліку,  зберігання  і  використання  документів та іншихносіїв  інформації,  що містять зазначену інформацію, визначаєтьсяКабінетом  Міністрів  України.  (  Статтю  30  доповнено  частиноютретьою згідно із Законом N 1703-IV ( 1703-15 ) від 11.05.2004 )     До  конфіденційної  інформації,  що  є  власністю  держави  ізнаходиться  в  користуванні  органів  державної  влади чи органівмісцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіхформ власності, не можуть бути віднесені відомості:     про стан  довкілля,  якість  харчових  продуктів  і предметівпобуту;     про аварії,  катастрофи,  небезпечні природні явища  та  іншінадзвичайні  події,  які  сталися  або можуть статися і загрожуютьбезпеці громадян;     про стан здоров'я населення,  його життєвий рівень, включаючихарчування,  одяг,  житло,  медичне  обслуговування  та  соціальнезабезпечення,  а також про соціально-демографічні показники,  станправопорядку, освіти і культури населення;     стосовно стану   справ   із  правами  і  свободами  людини  ігромадянина, а також фактів їх порушень;     про незаконні дії органів державної влади,  органів місцевогосамоврядування, їх посадових та службових осіб;     інша інформація, доступ до якої відповідно до законів Українита міжнародних договорів,  згода  на  обов'язковість  яких  наданаВерховною Радою України, не може бути обмеженим.(  Статтю  30  доповнено  частиною  четвертою  згідно  із  ЗакономN 1703-IV ( 1703-15 ) від 11.05.2004 )     Громадяни,  юридичні  особи,  які    володіють    інформацієюпрофесійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного таіншого характеру, одержаною на власні  кошти,  або  такою,  яка  єпредметом їх професійного,  ділового,  виробничого,  банківського,комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої  закономтаємниці, самостійно визначають режим доступу  до  неї,  включаючиналежність  її  до  категорії  конфіденційної, та встановлюють длянеї систему (способи) захисту.     Виняток становить  інформація  комерційного  та  банківськогохарактеру, а також інформація,  правовий  режим  якої  встановленоВерховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України  (зпитань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо),та інформація, приховування якої являє загрозу  життю  і  здоров'юлюдей.     До  таємної  інформації  належить  інформація,  що    міститьвідомості, які становлять державну та іншу   передбачену   закономтаємницю, розголошення якої  завдає  шкоди  особі,  суспільству  ідержаві.     Віднесення інформації до категорії  таємних  відомостей,  якістановлять  державну  таємницю,  і  доступ   до    неї    громадянздійснюється відповідно до закону про цю інформацію.     Порядок обігу таємної інформації та її  захисту  визначаєтьсявідповідними  державними  органами  за  умови  додержання   вимог,встановлених цим Законом.     Порядок  і  терміни    обнародування    таємної    інформаціївизначаються відповідним законом.     Інформація  з обмеженим доступом може бути поширена без згодиїї власника,  якщо ця інформація є суспільно значимою,  тобто якщовона є предметом громадського інтересу і якщо право  громадськостізнати  цю  інформацію  переважає  право  її власника на її захист.(  Статтю  30  доповнено  частиною  згідно  із  Законом  N  676-IV( 676-15 ) від 03.04.2003 )      Стаття 31. Доступ громадян  до  інформації  про них      Громадяни мають право:     знати у період збирання інформації, які відомості про них і зякою  метою  збираються,  як,  ким  і   з    якою    метою    вонивикористовуються;     доступу до інформації про них, заперечувати її  правильність,повноту, доречність тощо.     Державні  органи  та  організації,   органи    місцевого    ірегіонального самоврядування, інформаційні системи  яких  вміщуютьінформацію про громадян, зобов'язані надавати її  безперешкодно  ібезкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується,  крім  випадків,передбачених законом, а також  вживати  заходів  щодо  запобіганнянесанкціонованому доступу до неї. У разі порушень цих вимог  Законгарантує захист громадян від завданої їм шкоди використанням такоїінформації.     Забороняється доступ сторонніх осіб до  відомостей  про  іншуособу, зібраних відповідно  до  чинного  законодавства  державнимиорганами, організаціями і посадовими особами.     Зберігання інформації про громадян не  повинно тривати довше,ніж це необхідно для законно встановленої мети.     Всі  організації,  які  збирають  інформацію  про   громадян,повинні  до  початку  роботи  з  нею  здійснити  у   встановленомуКабінетом  Міністрів  України    порядку    державну    реєстраціювідповідних баз даних.     Необхідна кількість даних про громадян,  яку  можна  одержатизаконним  шляхом,  має  бути  максимально   обмеженою    і    можевикористовуватися лише для законно встановленої мети.     Відмова в доступі до такої інформації, або  приховування  її,або незаконні  збирання,  використання,  зберігання  чи  поширенняможуть бути оскаржені до суду.( Офіційне  тлумачення до статті 31 див. в Рішенні КонституційногоСуду України N 5-зп ( v005p710-97 ) від 30.10.97)      Стаття 32. Інформаційний  запит  щодо  доступу  до                офіційних документів і запит щодо надання                письмової або усної інформації      Під інформаційним запитом (надалі - запитом) щодо доступу  доофіційних  документів  у  цьому  Законі  розуміється  звернення  звимогою  про  надання  можливості  ознайомлення    з    офіційнимидокументами. Запит може бути індивідуальним або  колективним.  Вінподається у письмовій формі.     Громадянин  має  право  звернутися  до  державних  органів  івимагати надання будь-якого офіційного  документа,  незалежно  відтого, стосується цей документ його особисто чи ні,  крім  випадківобмеження доступу, передбачених цим Законом.     Під запитом щодо надання письмової  або  усної  інформації  уцьому Законі розуміється звернення з вимогою надати  письмову  абоусну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої тасудової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.     Громадяни України, державні органи, організації і  об'єднаннягромадян (надалі - запитувачі) подають запит  відповідному  органузаконодавчої, виконавчої та судової влади, його посадовим особам.     У запиті повинно бути зазначено прізвище, ім'я та по батьковізапитувача,  документ,  письмова  або  усна  інформація,  що  йогоцікавить, та адреса, за якою він бажає одержати відповідь.     Органи законодавчої, виконавчої та судової влади України,  їхпосадові особи зобов'язані надавати інформацію, що  стосується  їхдіяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічнівиступи своїх посадових осіб.      Стаття 33. Термін розгляду запиту щодо  доступу  до                офіційних  документів      Термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволенняне повинен перевищувати десяти календарних днів.     Протягом  вказаного  терміну  державна   установа    письмоводоводить до відома запитувача, що його запит буде  задоволено  абощо запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення.     Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше непередбачено законом.     Аналогічний термін розгляду встановлюється і щодо  запиту пронадання письмової інформації.      Стаття 34. Відмова  та  відстрочка  задоволення запиту                щодо  доступу до офіційних документів      Відмова в задоволенні запиту доводиться до відома  запитувачау письмовій формі з  роз'ясненням  порядку  оскарження  прийнятогорішення.     У відмові має бути зазначено:     1) посадову  особу   державної  установи,  яка  відмовляє   узадоволенні запиту;     2) дату відмови;     3) мотивовану підставу відмови.     Відстрочка   задоволення запиту  допускається  в  разі,  якщозапитуваний  документ  не  може  бути  надано  для  ознайомлення умісячний  термін. Повідомлення про відстрочку доводиться до відомазапитувача  у  письмовій  формі  з роз'ясненням порядку оскарженняприйнятого рішення.     У повідомленні про відстрочку має бути зазначено:     1) посадову  особу   державної  установи,  яка  відмовляє   узадоволенні запиту у визначений місячний термін;     2) дату надсилання або видачі повідомлення про відстрочку;     3) причини, з яких запитуваний документ не може бути видано увстановлений цим Законом термін;     4) термін, у який буде задоволено запит.     Відмова  та  відстрочка  задоволення  запиту  щодо    наданняписьмової інформації здійснюються в аналогічному порядку.      Стаття 35. Оскарження відмови і відстрочки задоволення                запиту щодо доступу до офіційних документів      Відмову  або  відстрочку    задоволення  запиту  може    бутиоскаржено.     У разі відмови  в  наданні  документа  для  ознайомлення  абовідстрочки  задоволення  запиту  запитувач  має  право   оскаржитивідмову або відстрочку до органу вищого рівня.     Якщо на  скаргу,  подану  до  органу  вищого  рівня,  даєтьсянегативна відповідь, запитувач має право оскаржити цю  відмову  досуду.     У разі, коли запитувач звернувся до суду, обов'язок  доводитизаконність відмови чи відстрочки задоволення  запиту  покладаєтьсяна відповідача - державну установу.     Суд має  право  для  забезпечення  повноти  та  об'єктивностірозгляду  справи  запитати  офіційні  документи,   у    можливостіознайомлення з якими було  відмовлено,  і, вивчивши  їх,  прийнятирішення про обгрунтованість (або необгрунтованість) дій  посадовихосіб державної установи.     Якщо відмову  або  відстрочку  визнано  необгрунтованою,  судзобов'язує державну установу надати запитувачу змогу  ознайомитисяз офіційним документом і постановляє окрему ухвалу щодо  посадовихосіб, які відмовили заявнику.     Необгрунтована відмова у наданні  змоги  для  ознайомлення  зофіційними  документами  або  порушення  визначеного  терміну   їїнадання без поважних причин тягнуть  за  собою  дисциплінарну  абоіншу відповідальність посадових осіб державних установ у  порядку,встановленому законами України.     Офіційні документи, надані на запити  органами  законодавчої,виконавчої та судової влади України, можуть публікуватися.     Запитувачі мають  право  робити  виписки  з  наданих  їм  дляознайомлення офіційних документів,  фотографувати  їх,  записуватитекст на магнітну плівку тощо. Власник  документів  має  право  завідповідну  плату  виготовляти  за  бажанням   запитувача    копіїзапитуваних документів.     Не підлягає оплаті робота по пошуку офіційних документів.     Оскарження   відмови і  відстрочки  задоволення  запиту  щодонадання письмової інформації здійснюється в аналогічному порядку.      Стаття  36.  Порядок  відшкодування  витрат, пов'язаних                  із  задоволенням запитів щодо доступу до                  офіційних  документів і надання письмової                  інформації      Запитувачі  повинні  повністю  або   частково    відшкодувативитрати, пов'язані з виконанням запитів щодо доступу до  офіційнихдокументів та наданням письмової інформації.     Порядок оплати копій  запитуваних  документів  встановлюєтьсядержавними установами.     Кабінет  Міністрів  України  або  інші   державні    установивизначають  порядок  і  розмір  оплати робіт по збиранню,  пошуку,підготовці, створенню і наданню запитуваної письмової  інформації,який  не  повинен  перевищувати  реальних  витрат,  пов'язаних   звиконанням запитів.      Стаття 37. Документи та інформація, що не підлягають                наданню  для ознайомлення за запитами      Не  підлягають  обов'язковому  наданню  для  ознайомлення  заінформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі:     інформацію,  визнану  у  встановленому   порядку    державноютаємницею;     конфіденційну інформацію;     інформацію  про  оперативну  і    слідчу    роботу    органівпрокуратури, МВС, СБУ, роботу  органів  дізнання  та  суду  у  тихвипадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам,розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини  на  справедливийта об'єктивний судовий розгляд її справи, створити  загрозу  життюабо здоров'ю будь-якої особи;     інформацію, що стосується особистого життя громадян;     документи,    що    становлять    внутрівідомчу      службовукореспонденцію (доповідні записки, переписка між  підрозділами  таінше),  якщо  вони  пов'язані  з  розробкою  напряму    діяльностіустанови, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю;     інформацію, що  не  підлягає  розголошенню  згідно  з  іншимизаконодавчими  або нормативними актами. Установа, до якої звернутозапит, може  не  надавати  для  ознайомлення  документ,  якщо  вінмістить інформацію,  яка  не  підлягає  розголошенню  на  підставінормативного  акта  іншої  державної  установи,  а  та    державнаустанова, яка розглядає запит, не  має  права  вирішувати  питаннящодо її розсекречення;     інформацію    фінансових    установ,    підготовлену      дляконтрольно-фінансових відомств.      Стаття 38. Право власності на інформацію      Право власності  на  інформацію  -  це  врегульовані  закономсуспільні відносини щодо володіння, користування  і  розпорядженняінформацією.     Інформація є об'єктом права власності  громадян,  організацій(юридичних осіб) і держави. Інформація може  бути  об'єктом  прававласності як у повному обсязі,  так  і  об'єктом  лише  володіння,користування чи розпорядження.     Власник інформації щодо об'єктів своєї  власності  має  правоздійснювати будь-які законні дії.     Підставами виникнення права власності на інформацію є:     створення інформації своїми силами і за свій рахунок;     договір на створення інформації;     договір,  що  містить  умови  переходу  права  власності   наінформацію до іншої особи.     Інформація,  створена  кількома  громадянами  або  юридичнимиособами, є колективною власністю її  творців.  Порядок  і  правилакористування такою власністю визначаються договором, укладеним міжспіввласниками.     Інформація, створена організаціями (юридичними  особами)  абопридбана  ними  іншим  законним  способом,   є    власністю    цихорганізацій.     Інформація, створена на кошти державного бюджету, є державноювласністю.  Інформацію,  створену   на    правах    індивідуальноївласності, може бути віднесено до державної власності  у  випадкахпередачі її на зберігання у  відповідні  банки  даних,  фонди  абоархіви на договірній основі.     Власник інформації має право призначати особу,  яка  здійснюєволодіння, використання і розпорядження інформацією,  і  визначатиправила обробки інформації та доступ до неї, а також встановлюватиінші умови щодо інформації.      Стаття 39. Інформація як товар      Інформаційна  продукція  та  інформаційні  послуги громадян іюридичних  осіб,  які  займаються інформаційною діяльністю, можутьбути  об'єктами товарних відносин, що регулюються чинним цивільнимта іншим законодавством.     Ціни  і  ціноутворення  на    інформаційну    продукцію    таінформаційні  послуги  встановлюються  договорами,  за    виняткомвипадків, передбачених Законом.      Стаття 40. Інформаційна продукція      Інформаційна  продукція  -  це  матеріалізований    результатінформаційної    діяльності,    призначений    для     задоволенняінформаційних потреб  громадян,  державних  органів,  підприємств,установ і організацій.      Стаття 41. Інформаційна послуга      Інформаційна послуга - це  здійснення  у  визначеній  закономформі  інформаційної  діяльності  по    доведенню    інформаційноїпродукції до  споживачів  з  метою  задоволення  їх  інформаційнихпотреб.                              Розділ IV                   УЧАСНИКИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН,                        ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ      Стаття 42. Учасники інформаційних відносин      Учасниками інформаційних відносин є громадяни, юридичні особиабо держава, які набувають передбачених законом прав і  обов'язківу процесі інформаційної діяльності.     Основними  учасниками  цих  відносин  є:  автори,  споживачі,поширювачі, зберігачі (охоронці) інформації.      Стаття 43. Права учасників інформаційних відносин      Учасники  інформаційних  відносин  мають  право    одержувати(виробляти, добувати), використовувати,  поширювати  та  зберігатиінформацію в будь-якій формі з  використанням  будь-яких  засобів,крім випадків, передбачених законом.     Кожний учасник інформаційних відносин для  забезпечення  йогоправ,  свобод  і  законних  інтересів  має  право  на    одержанняінформації про:     діяльність органів державної влади;     діяльність народних депутатів;     діяльність органів місцевого і  регіонального  самоврядуваннята місцевої адміністрації;     те, що стосується його особисто.      Стаття 44. Обов'язки учасників інформаційних відносин      Учасники інформаційних відносин зобов'язані:     поважати інформаційні права інших суб'єктів;     використовувати інформацію згідно  з  законом  або  договором(угодою);     забезпечувати додержання  принципів  інформаційних  відносин,передбачених статтею 5 цього Закону;     забезпечувати доступ до інформації усім споживачам на умовах,передбачених законом або угодою;     зберігати її в належному стані протягом встановленого термінуі  надавати  іншим  громадянам,  юридичним  особам  або  державниморганам у передбаченому законом порядку;     компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства проінформацію.                              Розділ V         ОХОРОНА ІНФОРМАЦІЇ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ                  ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ІНФОРМАЦІЮ      Стаття 45. Охорона права на інформацію      Право на інформацію охороняється  законом.  Держава  гарантуєвсім учасникам інформаційних відносин  рівні  права  і  можливостідоступу до інформації.     Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм  і  джерелодержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.     Суб'єкт права на інформацію може вимагати усунення  будь-якихпорушень його права.     Забороняється      вилучення        друкованих        видань,експонатів, інформаційних  банків,   документів    із    архівних,бібліотечних, музейних фондів та знищення  їх  з  ідеологічних  чиполітичних міркувань.      Стаття 45-1.  Заборона цензури та заборона втручання в                   професійну діяльність журналістів і засобів                   масової інформації з боку органів державної                   влади або органів місцевого самоврядування, їх                   посадових осіб      Цензура як  вимога,  спрямована до засобу масової інформації,журналіста,  головного редактора,  організації, що здійснює випускзасобу   масової  інформації,  його  засновника  (співзасновника),видавця,  розповсюджувача,  попередньо узгоджувати інформацію,  щопоширюється  (крім випадків,  коли така вимога йде від автора цієїінформації чи іншого суб'єкта авторського права і  (або)  суміжнихправ на неї),  та/або як накладення заборони (крім випадків,  колитака заборона накладається судом)  чи  перешкоджання  в  будь-якійіншій  формі  тиражуванню  або поширенню інформації з боку органівдержавної влади,  органів місцевого самоврядування,  їх  посадовихосіб заборонена.      Забороняються втручання    у    формах,    не    передбаченихзаконодавством України або договором,  укладеним  між  засновником(співзасновниками)   і  редакцією  засобу  масової  інформації,  упрофесійну діяльність журналістів, контроль за змістом інформації,що  поширюється,  з  боку  засновників  (співзасновників)  засобівмасової інформації,  органів державної влади або органів місцевогосамоврядування,  посадових  осіб  цих  органів,  зокрема  з  метоюпоширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільнозначимої інформації, накладення заборони на показ окремих осіб абопоширення  інформації  про  них,   заборони   критикувати   органидержавної   влади   чи  органи  місцевого  самоврядування  або  їхпосадових осіб.      Забороняються створення будь-яких  органів  державної  влади,установ,  введення  посад,  на  які покладаються повноваження щодоздійснення контролю за змістом інформації, що поширюється засобамимасової інформації.      Умисне перешкоджання    законній    професійній    діяльностіжурналістів  та/або   переслідування   журналіста   за   виконанняпрофесійних обов'язків,  за критику,  здійснювані посадовою особоюабо групою осіб за попередньою змовою,  тягне за собою кримінальнувідповідальність відповідно   до   Кримінального  кодексу  України( 2341-14 ).      Повноваження органів  державної  влади  з  питань  діяльностізасобів масової   інформації  визначаються  виключно  Конституцією( 254к/96-ВР ) та законами України.(  Закон  доповнено  статтею  45-1  згідно  із  Законом  N  676-IV( 676-15 ) від 03.04.2003 )      Стаття 46. Неприпустимість зловживання правом на                інформацію      Інформація не може бути використана для закликів до поваленняконституційного ладу, порушення територіальної цілісності України,пропаганди війни, насильства, жорстокості,  розпалювання  расової,національної,  релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів,посягання  на права і свободи людини. ( Частина перша статті 46 іззмінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 1268-IV ( 1268-15 ) від18.11.2003 )     Не підлягають розголошенню відомості, що становлять  державнуабо іншу передбачену законодавством таємницю.     Не  підлягають  розголошенню   відомості,    що    стосуютьсялікарської   таємниці,    грошових    вкладів,    прибутків    відпідприємницької діяльності, усиновлення (удочеріння),  листування,телефонних  розмов  і  телеграфних  повідомлень,  крім   випадків,передбачених законом.      Стаття 47. Відповідальність за  порушення законодавства                про  інформацію      Порушення законодавства України про інформацію тягне за собоюдисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну  або  кримінальнувідповідальність згідно з законодавством України.     Відповідальність за порушення  законодавства  про  інформаціюнесуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як:     необгрунтована відмова від надання відповідної інформації;     надання інформації, що не відповідає дійсності;     несвоєчасне надання інформації;     навмисне приховування інформації;     примушення  до  поширення  або перешкоджання поширенню певноїінформації,  а  також цензура; ( Абзац шостий статті 47 в редакціїЗакону N 676-IV ( 676-15 ) від 03.04.2003 )     поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблятьчесть і гідність особи;     безпідставна   відмова   від   поширення  певної  інформації;(  Статтю  47 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом N 676-IV( 676-15 ) від 03.04.2003 )     використання і поширення інформації стосовно особистого життягромадянина без його згоди особою,  яка  є  власником  відповідноїінформації внаслідок виконання своїх службових обов'язків;     розголошення державної або іншої  таємниці,  що  охороняєтьсязаконом, особою, яка повинна охороняти цю таємницю;     порушення порядку зберігання інформації;     навмисне знищення інформації;     необгрунтоване  віднесення  окремих  видів   інформації    докатегорії відомостей з обмеженим доступом;     порушення   порядку   обліку,   зберігання   і   використаннядокументів  та  інших носіїв інформації, які містять конфіденційнуінформацію,  що  є  власністю  держави.  ( Частину другу статті 47доповнено  абзацом  згідно  із  Законом  N 1703-IV ( 1703-15 ) від11.05.2004 )( Офіційне  тлумачення до статті 47 див. в Рішенні КонституційногоСуду України N 5-зп ( v005p710-97 ) від 30.10.97)      Стаття 47-1. Звільнення від відповідальності      Ніхто не   може   бути  притягнутий  до  відповідальності  зависловлення оціночних суджень.      Оціночними судженнями,  за  винятком  образи  чи  наклепу,  євисловлювання,  які  не  містять фактичних даних, зокрема критика,оцінка  дій,  а також висловлювання, що не можуть бути витлумаченіяк   такі,   що  містять  фактичні  дані,  з  огляду  на  характервикористання  мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій,сатири.  Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведеннюїх правдивості.      Особа звільняється  від  відповідальності   за   розголошенняінформації  з  обмеженим  доступом,  якщо  суд  встановить,  що цяінформація є суспільно значимою.      Додаткові підстави звільнення  від  відповідальності  засобівмасової  інформації  та  журналістів  визначаються  законами  "Продруковані засоби   масової   інформації   (пресу)    в    Україні"( 2782-12 ),  "Про телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ),  "Проінформаційні агентства" ( 74/95-ВР ) та  "Про  державну  підтримкузасобів масової   інформації  та  соціальний  захист  журналістів"( 540/97-ВР ).(  Закон  доповнено  статтею  47-1  згідно  із  Законом  N  676-IV( 676-15 ) від 03.04.2003 )      Стаття 48. Порядок оскарження протиправних діянь      В разі вчинення державними  органами,  органами  місцевого  ірегіонального самоврядування та їх  посадовими  особами,  а  такожполітичними   партіями,  іншими  об'єднаннями  громадян,  засобамимасової інформації, державними  організаціями,  які  є  юридичнимиособами, та окремими громадянами протиправних  діянь, передбаченихцим Законом, ці дії підлягають оскарженню до органів вищого  рівняабо до суду.     Скарги на протиправні дії посадових осіб подаються  в  органивищого рівня, яким підпорядковані ці посадові особи.     У разі незадоволення скарги, поданої до органу вищого  рівня,заінтересований  громадянин  або  юридична  особа   мають    правооскаржити протиправні дії посадових осіб до суду.( Офіційне  тлумачення до статті 48 див. в Рішенні КонституційногоСуду України N 5-зп ( v005p710-97 ) від 30.10.97)      Стаття 49. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди      У випадках,   коли   правопорушенням,   вчиненим    суб'єктомінформаційної діяльності,  завдано матеріальної чи моральної шкодифізичним  або  юридичним  особам,  винні  особи  відшкодовують  їїдобровільно або на підставі рішення суду.      Органи державної  влади,  органи  місцевого самоврядування якпозивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутаціївправі вимагати по суду лише спростування недостовірної інформаціїта не мають права вимагати  відшкодування  моральної  (немайнової)шкоди.  Це  не  позбавляє посадову особу органу державної влади чиоргану місцевого самоврядування права на захист честі, гідності таділової репутації у суді.( Стаття 49 в редакції Закону N 676-IV ( 676-15 ) від 03.04.2003 )                            Розділ VI                 МІЖНАРОДНА ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ.         СПІВРОБІТНИЦТВО З ІНШИМИ ДЕРЖАВАМИ, ЗАРУБІЖНИМИ І           МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ В ГАЛУЗІ ІНФОРМАЦІЇ      Стаття 50. Міжнародна інформаційна діяльність      Міжнародна інформаційна  діяльність  полягає  в  забезпеченнігромадян, державних органів, підприємств,  установ  і  організаційофіційною документованою або публічно оголошуваною інформацією прозовнішньополітичну діяльність України, про події та явища в  іншихкраїнах, а також у цілеспрямованому поширенні  за  межами  Українидержавними  органами  і  об'єднаннями  громадян, засобами  масовоїінформації та громадянами всебічної інформації про Україну.     Громадяни України мають право  на  вільний  і  безперешкоднийдоступ до інформації  через  зарубіжні  джерела,  включаючи  пряметелевізійне мовлення, радіомовлення і пресу.     Правове становище і  професійна  діяльність  акредитованих  вУкраїні іноземних кореспондентів та інших представників  іноземнихзасобів  масової  інформації,  а  також  інформаційна   діяльністьдипломатичних,  консульських  та  інших  офіційних   представниківзарубіжних держав в Україні  регулюються  законодавством  України,відповідними міжнародними договорами, укладеними Україною.     Створення  і  діяльність  спільних  організацій   в    галузіінформації за участю вітчизняних та  іноземних  юридичних  осіб  ігромадян регулюються законодавством України.     Якщо міжнародним договором встановлені інші правила, ніж  ті,які містяться в законодавстві  України,  що  регулює  відносини  вгалузі інформації, то застосовуються норми міжнародного  договору,укладеного Україною.      Стаття 51. Міжнародні договори     Міжнародне співробітництво в галузі інформації з  питань,  щостановлять взаємний інтерес, здійснюється  на  основі  міжнароднихдоговорів,  укладених  Україною  та  юридичними    особами,    якізаймаються інформаційною діяльністю.     Державні  органи  та  інші  юридичні  особи,  які  займаютьсяінформаційною  діяльністю,  можуть    безпосередньо    здійснюватизовнішньоекономічну діяльність у  власних  інтересах,  а  також  вінтересах  індивідуальних  і  колективних  споживачів,  яких  вониобслуговують і яким гарантують одержання зарубіжної інформації.      Стаття 52. Експорт та імпорт інформаційної продукції                (послуг)      Експорт  та  імпорт    інформаційної    продукції    (послуг)здійснюються     згідно     з     законодавством    України    прозовнішньоекономічну діяльність.      Стаття 53. Інформаційний суверенітет      Основою інформаційного  суверенітету  України  є  національніінформаційні ресурси.     До інформаційних ресурсів  України  входить  вся  належна  їйінформація, незалежно від змісту, форм, часу і місця створення.     Україна  самостійно  формує  інформаційні  ресурси  на  своїйтериторії  і   вільно    розпоряджається    ними,   за    виняткомвипадків, передбачених законами і міжнародними договорами.      Стаття 54. Гарантії інформаційного суверенітету України      Інформаційний суверенітет України забезпечується:     виключним правом власності України на  інформаційні  ресурси,що формуються за рахунок коштів державного бюджету;     створенням національних систем інформації;     встановленням режиму доступу інших  держав  до  інформаційнихресурсів України;     використанням інформаційних ресурсів на основі  рівноправногоспівробітництва з іншими державами.  Президент України                                       Л.КРАВЧУК м. Київ, 2 жовтня 1992 року     N 2657-XII


Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
www.nbuv.gov.ua

 

 



Расширенный поиск РАСШИРЕННЫЙ ПОИСК

Переводы ПЕРЕВОДЫ

Подборки ПОДБОРКИ

Фонд книг ЦГНТБ ГМК Украины КНИГИ

Фонд аналитических описаний ЦГНТБ ГМК Украины АНАЛИТИЧЕСКИЕ ОПИСАНИЯ

Фонд стандартов ЦГНТБ ГМК Украины СТАНДАРТЫ

Фонд патентов ЦГНТБ ГМК Украины ПАТЕНТЫ



Реклама

ГЛАВНАЯ    О БИБЛИОТЕКЕ    ПАРТНЕРЫ    ССЫЛКИ    КОНТАКТЫ   
Copyrights © ЦГНТБ ГМК Украины 2000-2017
Design and programming by Lemaryn