ЦГНТБ ГМК
ГЛАВНАЯ
О БИБЛИОТЕКЕ
ПАРТНЕРЫ
ССЫЛКИ
КОНТАКТЫ
в нашем каталоге
260740
записей


Задать вопрос

Реклама

Авторские книги Стасовский Ю.Н. Хотим предложить Вам на нашем сайте книгу Стасовский Ю.Н. "Проектирование современных производств обработки металлов давлением: Учебник."
Купить здесь.


Мироненко М.А. "Менеджмент ощадливого виробництва"
Купить здесь.



Научно-технический и производственный журнал «Металлургическая и горнорудная промышленность» Единственное в Украине специализированное издание, освящающее все проблемы ГМК. Журнал имеет государственную и зарубежную сферу распространения. Главная задача журнала – рекламная поддержка передовых технологий, публикация информации о новейших научно-технических достижениях.


Интернет магазин бытовой техники и электроники. Доставка по Украине

Интернет магазин бытовой техники и электроники Mega-Mart

Профсоюз металлургов и горняков Украины

Металлургический государственный музей Украины
Инновационный центр СЛАЛЕН. Помощь изобретателям.






 
 
Указатель РАЗДЕЛЫ  //  Координационно-методическая работа  //  Нормативные документы  //  Про наукову і науково-технічну діяльність (закон)





Про наукову і науково-технічну діяльність (закон)

 

Про наукову і науково-технічну діяльність
ЗАКОН УКРАЇНИ
вiд 13.12.1991 № 1977-XII

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 12, ст.165 )
 
  ( Вводиться в дію Постановою ВР
    N 1978-XII ( 1978-12 ) від 13.12.91, ВВР, 1992, N 12, ст.166 )
 
  ( Із змінами, внесеними згідно з Декретами
    N 12-92 від 26.12.92, ВВР, 1993, N 10, ст. 76
    N 23-92 від 31.12.92, ВВР, 1993, N 11, ст. 93
    N 15-93 від 19.02.93, ВВР, 1993, N 17, ст.184
                                    Законами
    N 183/94-ВР від 23.09.94, ВВР, 1994, N 41, ст.376
    N 75/95-ВР  від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85
    N 498/95-ВР від 22.12.95, ВВР, 1996, N  3, ст. 11
    N 608/96-ВР від 17.12.96, ВВР, 1997, N  8, ст. 62 )
 
  ( В редакції Закону
    N 284-XIV ( 284-14 ) від 01.12.98, ВВР, 1999, N 2-3, ст.20 )
 
 
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
  N 1646-III ( 1646-14 ) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 28, ст.223
  N 2905-III ( 2905-14 ) від 20.12.2001, ВВР, 2002, N 12-13, ст.92
  N 3065-III ( 3065-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 30, ст.205
  N  380-IV  (  380-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86
  N  581-IV  (  581-15 ) від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.158
  N  860-IV  (  860-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 37, ст.300
  N 1096-IV  ( 1096-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6, ст.38
  N 1316-IV  ( 1316-15 ) від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 14, ст.198
  N 1344-IV  ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250
  N 1377-IV  ( 1377-15 ) від 11.12.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.228
  N 1407-IV  ( 1407-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238
  N 2094-IV  ( 2094-15 ) від 19.10.2004, ВВР, 2005, N  2, ст.26
  N 2261-IV  ( 2261-15 ) від 16.12.2004, ВВР, 2005, N  5, ст.121 )
 
    ( У тексті Закону слова \"Міністерство економіки України\" в
      усіх   відмінках  замінено  словами  \"центральний  орган
      виконавчої  влади  з  питань  економічної  політики\"   у
      відповідному     відмінку      згідно     із     Законом
      N  860-IV  (  860-15 ) від 22.05.2003 )
 
    ( У тексті Закону слова \"Міністерство України у справах
      науки і технологій\" в усіх відмінках замінено словами
      \"центральний орган виконавчої влади у сфері наукової,
      науково-технічної  та   інноваційної   діяльності\"  у
      відповідному  відмінку  згідно  із  Законом N 2261-IV
      ( 2261-15 ) від 16.12.2004 )
 
 
     Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади
функціонування  і розвитку науково-технічної сфери,  створює умови
для наукової і науково-технічної діяльності,  забезпечення  потреб
суспільства і держави у технологічному розвитку.
 
     Розвиток науки  і  техніки  є  визначальним фактором прогресу
суспільства,  підвищення добробуту його членів,  їх  духовного  та
інтелектуального    зростання.    Цим    зумовлена    необхідність
пріоритетної  державної  підтримки  розвитку  науки   як   джерела
економічного   зростання   і  невід\'ємної  складової  національної
культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального
потенціалу   громадян   у   сфері   наукової  і  науково-технічної
діяльності,  цілеспрямованої політики у забезпеченні  використання
досягнень  вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення
соціальних, економічних, культурних та інших потреб.
 
                          Р о з д і л I
 
                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
     Стаття 1. Основні терміни та їх визначення
 
     У цьому Законі наведені нижче  терміни  вживаються  в  такому
значенні:
 
     наукова діяльність   -   інтелектуальна   творча  діяльність,
спрямована на одержання і використання нових знань.  Основними  її
формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження;
 
     науково-технічна діяльність     -    інтелектуальна    творча
діяльність,  спрямована на одержання і використання нових знань  у
всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є
науково-дослідні,                        дослідно-конструкторські,
проектно-конструкторські,      технологічні,      пошукові      та
проектно-пошукові  роботи,  виготовлення  дослідних  зразків   або
партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов\'язані
з  доведенням  наукових  і  науково-технічних  знань   до   стадії
практичного їх використання;
 
     науково-педагогічна  діяльність  -  педагогічна  діяльність у
вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III-IV
рівнів    акредитації,    пов\'язана    з    науковою    та   (або)
науково-технічною   діяльністю;   (  Статтю  1  доповнено  абзацом
четвертим   згідно   із   Законом  N  1646-III  (  1646-14  )  від
06.04.2000 )
 
     науково-організаційна діяльність - діяльність,  що спрямована
на методичне,  організаційне забезпечення та координацію наукової,
науково-технічної  та  науково-педагогічної діяльності; ( Статтю 1
доповнено   абзацом   п\'ятим   згідно   із   Законом   N  1646-III
( 1646-14 ) від 06.04.2000 )
 
     фундаментальні наукові  дослідження  -  наукова теоретична та
(або) експериментальна діяльність,  спрямована на одержання  нових
знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх
взаємозв\'язку;
 
     прикладні наукові дослідження -  наукова  і  науково-технічна
діяльність,  спрямована  на  одержання  і  використання  знань для
практичних цілей;
 
     вчений - фізична особа  (громадянин  України,  іноземець  або
особа  без  громадянства),  яка має повну вищу освіту та проводить
фундаментальні  та  (або)  прикладні наукові дослідження і отримує
наукові  та  (або)  науково-технічні  результати;  ( Абзац восьмий
статті  1  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законами N 1646-III
( 1646-14 ) від 06.04.2000, N 1316-IV ( 1316-15 ) від 20.11.2003 )
 
     молодий  вчений  -  вчений  віком  до  35  років;  ( Статтю 1
доповнено  абзацом  дев\'ятим згідно із Законом N 581-IV ( 581-15 )
від 20.02.2003 )
 
     науковий  працівник  - вчений, який за основним місцем роботи
та   відповідно   до  трудового  договору  (контракту)  професійно
займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або
науково-педагогічною  діяльністю  та  має  відповідну кваліфікацію
незалежно  від  наявності  наукового  ступеня  або вченого звання,
підтверджену  результатами  атестації; ( Абзац дев\'ятий статті 1 в
редакції Закону N 1646-III ( 1646-14 ) від 06.04.2000 )
 
     науково-педагогічний  працівник - вчений,  який  за  основним
місцем  роботи  займається професійно педагогічною та науковою або
науково-технічною  діяльністю  у  вищих  навчальних  закладах   та
закладах   післядипломної   освіти   III-IV   рівнів  акредитації;
(  Статтю 1 доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 1646-III
( 1646-14 ) від 06.04.2000 )
 
     науково-дослідна (науково-технічна)  установа (далі - наукова
установа) - юридична  особа  незалежно  від  форми  власності,  що
створена в установленому законодавством порядку,  для якої наукова
або науково-технічна діяльність є основною і  становить  понад  70
відсотків загального річного обсягу виконаних робіт;
 
     наукова робота  -  дослідження  з  метою  одержання наукового
результату;
 
     науковий результат  -  нове  знання,   одержане   в   процесі
фундаментальних  або прикладних наукових досліджень та зафіксоване
на носіях наукової  інформації  у  формі  звіту,  наукової  праці,
наукової  доповіді,  наукового  повідомлення  про науково-дослідну
роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо;
 
     науково-прикладний результат   -   нове   конструктивне    чи
технологічне    рішення,   експериментальний   зразок,   закінчене
випробування,  розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена
у  суспільну  практику.  Науково-прикладний  результат може бути у
формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної
документації на науково-технічну продукцію, натурного зразка тощо.
 
     Стаття 2. Мета і завдання
 
     Метою цього  Закону  є  врегулювання  відносин,  пов\'язаних з
науковою і науково-технічною діяльністю,  та  створення  умов  для
підвищення  ефективності  наукових  досліджень  і  використання їх
результатів для забезпечення розвитку усіх сфер суспільного життя.
 
     Основними завданнями цього Закону є визначення:
 
     правового статусу  суб\'єктів  наукової  і   науково-технічної
діяльності,   матеріальних   та  моральних  стимулів  забезпечення
престижності та зумовленої  суспільними  потребами  пріоритетності
цієї сфери людської діяльності,  залучення до неї інтелектуального
потенціалу нації;
 
     економічних, соціальних  та  правових  гарантій  наукової   і
науково-технічної діяльності, свободи наукової творчості;
 
     основних цілей,  напрямів  та  принципів державної політики у
сфері наукової і науково-технічної діяльності;
 
     повноважень органів   державної   влади    щодо    здійснення
державного   регулювання   та   управління   у  сфері  наукової  і
науково-технічної діяльності.
 
     Стаття 3. Законодавство    України    про    наукову     і
               науково-технічну діяльність
 
     Законодавство України    про   наукову   і   науково-технічну
діяльність складається з цього Закону та інших нормативно-правових
актів,   що   регулюють   відносини  у  процесі  здійснення  такої
діяльності.
 
                          Р о з д і л II
 
               ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ\'ЄКТІВ НАУКОВОЇ І
                   НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
 
     Стаття 4. Суб\'єкти наукової і науково-технічної діяльності
 
     Суб\'єктами наукової і науково-технічної діяльності є:  вчені,
наукові  працівники,  науково-педагогічні  працівники,   а   також
наукові  установи,  наукові  організації,  вищі  навчальні заклади
III-IV рівнів акредитації,  громадські організації у  науковій  та
науково-технічній    діяльності   (далі   -   громадські   наукові
організації).
 
     Стаття 5. Вчений
 
     Вчений є  основним  суб\'єктом  наукової  і  науково-технічної
діяльності.
 
     Вчений має право:
 
     обирати форми,  напрями і засоби наукової і науково-технічної
діяльності відповідно до своїх інтересів,  творчих можливостей  та
загальнолюдських цінностей;
 
     об\'єднуватися з  іншими  вченими  в  постійні  або  тимчасові
наукові   колективи   для   проведення   спільної    наукової    і
науково-технічної діяльності;
 
     брати участь  у  конкурсах  на виконання наукових досліджень,
які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету  України  та
інших джерел відповідно до законодавства України;
 
     здобувати визнання  авторства  на наукові і науково-технічні
результати своєї діяльності;
 
     публікувати результати своїх досліджень або оприлюднювати  їх
іншим способом, у порядку, встановленому законодавством України;
 
     брати участь   у   конкурсах  на  заміщення  вакантних  посад
наукових і науково-педагогічних працівників;
 
     отримувати, передавати та поширювати наукову інформацію;
 
     здобувати державне і громадське  визнання  через  присудження
наукових ступенів,  вчених звань, премій, почесних звань за внесок
у   розвиток    науки,    технологій,    впровадження    наукових,
науково-технічних  результатів  у  виробництво  та  за  підготовку
наукових кадрів.
 
     Вчений при   здійсненні   наукової,   науково-технічної    та
науково-педагогічної діяльності зобов\'язаний:
 
     не завдавати шкоди здоров\'ю людини, її життю та довкіллю;
 
     додержуватися етичних норм наукового співтовариства, поважати
право на інтелектуальну власність.
 
     Стаття 6. Науковий працівник
 
     Науковий працівник    може    виконувати    науково-дослідну,
науково-педагогічну,                     дослідно-конструкторську,
дослідно-технологічну,                   проектно-конструкторську,
проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову роботу та (або)
організовувати виконання зазначених робіт у наукових установах  та
організаціях, вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації,
лабораторіях підприємств.
 
     Науковий працівник має право:
 
     об\'єднуватись в професійні спілки, бути членом і брати участь
в діяльності громадських об\'єднань і політичних партій;
 
     на мотивовану     відмову    брати    участь    в    науковій
(науково-технічній)  діяльності,  результати  якої   можуть   мати
негативні наслідки для людини, суспільства або довкілля;
 
     на матеріальну  підтримку  виконуваних  досліджень за рахунок
коштів Державного бюджету України  та  інших  джерел  фінансування
відповідно до законодавства України;
 
     на іменні   та   інші   стипендії,   а   також   премії,   що
встановлюються державою, юридичними та фізичними особами;
 
     на об\'єктивну   оцінку   своєї   діяльності   та    отримання
матеріальної   винагороди  відповідно  до  кваліфікації,  наукових
результатів,  якості та складності  виконуваної  роботи,  а  також
одержання  доходу чи іншої винагороди від реалізації наукового або
науково-прикладного результату своєї діяльності;
 
     займатися викладацькою  діяльністю,  надавати  консультативну
допомогу,  а  також  бути  експертом  відповідно  до законодавства
України;
 
     займатися підприємницькою    діяльністю     відповідно     до
законодавства України.
 
     Науковий працівник зобов\'язаний:
 
     провадити наукові   дослідження   відповідно   до   укладених
договорів (контрактів);
 
     представляти результати    наукової    і    науково-технічної
діяльності   шляхом  наукових  доповідей,  публікацій  та  захисту
дисертацій;
 
     у встановленому порядку проходити атестацію на  відповідність
займаній посаді;
 
     постійно підвищувати свою кваліфікацію.
 
     Прийняття на  роботу  наукових  працівників  здійснюється  на
основі конкурсного відбору.
 
     Науковий працівник не може бути примушений провадити  наукові
дослідження,  якщо  вони  або  їх результати викликають або можуть
викликати шкідливі для  здоров\'я  людини,  її  життя  та  довкілля
наслідки,  а також не може бути притягнутий до відповідальності за
відмову від участі у таких дослідженнях.
 
     Стаття 7. Наукова установа
 
     Наукова установа діє  на  підставі  статуту  (положення),  що
затверджується в установленому порядку.
 
     Управління науковою установою здійснює її керівник.
 
     Керівник наукової  установи,  як правило,  обирається таємним
голосуванням  на  зборах   колективу   наукових   працівників   на
визначений   статутом  (положенням)  наукової  установи  термін  і
затверджується власником наукової установи або  уповноваженим  ним
органом,  якщо  інше не передбачено статутом (положенням) наукової
установи.
 
     Керівники структурних    підрозділів    наукової     установи
обираються   на   посади   на   конкурсних   засадах   у  порядку,
встановленому статутом (положенням) цих установ.
 
     Стаття 8. Державні наукові установи
 
     Державними науковими установами є наукові установи, засновані
на державній власності.
 
     Державні наукові  установи  створюються,  реорганізуються  та
ліквідуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,
якщо інше не передбачено законом.
 
     Державним науковим    установам    передаються   в   постійне
користування земельні ділянки згідно із законодавством України.
 
     Стаття 9. Права і обов\'язки керівника наукової установи
 
     Керівник наукової установи:
 
     вирішує питання  її  діяльності   відповідно   до   статутних
завдань;
 
     представляє наукову  установу  в  органах  державної влади та
органах  місцевого   самоврядування,   підприємствах,   установах,
організаціях усіх форм власності;
 
     відповідає за  результати  діяльності наукової установи перед
власником або уповноваженим ним органом;
 
     в межах своєї компетенції видає накази і розпорядження;
 
     визначає функціональні обов\'язки працівників;
 
     призначає частину складу вченої (наукової, науково-технічної,
технічної) ради наукової установи;
 
     здійснює інші повноваження, передбачені статутом (положенням)
наукової установи.
 
     Керівник наукової установи щорічно  звітує  перед  колективом
наукових працівників про свою діяльність.
 
     Стаття 10. Вчена (наукова,  науково-технічна, технічна) рада
                наукової установи
 
     Вчена (наукова,  науково-технічна,  технічна)  рада  наукової
установи  є  колегіальним  дорадчим  органом управління науковою і
науково-технічною діяльністю наукової установи.
 
     Кількісний склад членів вченої (наукової,  науково-технічної,
технічної)    ради   наукової   установи   визначається   статутом
(положенням) наукової установи.  Не  менш  як  три  чверті  складу
вченої  (наукової,  науково-технічної,  технічної) ради обирається
таємним голосуванням колективу наукових працівників,  а  решта  її
членів призначається наказом керівника цієї наукової установи.
 
     Керівник наукової установи, його заступники і вчений секретар
наукової установи є членами вченої  (наукової,  науково-технічної,
технічної) ради наукової установи за посадою.
 
     З метою   представництва  інтересів  трудового  колективу  до
складу  вченої  (наукової,  науково-технічної,   технічної)   ради
наукової  установи  може  входити керівник первинної профспілкової
організації  (профспілковий  представник)  наукової  установи  (за
згодою). ( Частина четверта статті 10 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 )
 
     Вчена (наукова,  науково-технічна,  технічна)  рада  наукової
установи:
 
     визначає перспективні  напрями  наукової  і науково-технічної
діяльності;
 
     здійснює наукову  і  науково-технічну  оцінку   тематики   та
результатів науково-дослідних робіт;
 
     розглядає та затверджує поточні плани наукових досліджень;
 
     затверджує теми   дисертацій  здобувачів  та  аспірантів,  їх
наукових керівників (консультантів);
 
     затверджує результати атестації наукових працівників;
 
     обирає за конкурсом на вакантні посади наукових працівників;
 
     в межах своєї компетенції розглядає  питання  про  присвоєння
вчених звань;
 
     вирішує інші питання діяльності наукової установи,  визначені
її статутом (положенням).
 
     При науковій  установі  можуть  створюватися   спеціалізовані
вчені  ради для захисту дисертацій за відповідними спеціальностями
у порядку, передбаченому законодавством України.
 
     Стаття 11. Державна атестація наукових установ
 
     З метою  оцінки  ефективності  діяльності  наукових  установ,
відповідності     одержуваних     ними    результатів    державним
науково-технічним  пріоритетам  та   завданням  науково-технічного
розвитку,  а  також  з  метою  визначення  необхідності надання їм
підтримки держави не менше одного разу на п\'ять років  провадиться
державна  атестація  наукових  установ  у  порядку,  встановленому
Кабінетом Міністрів України.
 
     Державній атестації підлягають  наукові  установи  усіх  форм
власності,  що  внесені  або претендують на внесення до Державного
реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.
 
     Стаття 12. Державний реєстр наукових установ, яким надається
                підтримка держави
 
     Для  надання державної підтримки науковим установам усіх форм
власності,  діяльність  яких  має  важливе  значення  для   науки,
економіки  та  виробництва,  створюється Державний реєстр наукових
установ, яким надається підтримка держави. Положення про Державний
реєстр   наукових   установ   затверджується  Кабінетом  Міністрів
України.
 
     Наукові  установи  включаються центральним органом виконавчої
влади   у   сфері   наукової,  науково-технічної  та  інноваційної
діяльності   до  Державного  реєстру  наукових  установ  за  умови
проходження державної атестації.
 
     Наукові установи,  включені до  Державного  реєстру  наукових
установ:
 
     користуються податковими пільгами відповідно до законодавства
України;
 
     не можуть змінювати наукову і науково-технічну діяльність  на
інші види діяльності;
 
     зобов\'язані не   менш   як  50  відсотків  доходу  від  своєї
діяльності     спрямовувати     на     проведення     ініціативних
науково-дослідних     робіт      та     розвиток     дослідницької
матеріально-технічної бази.
 
     Наукові установи,  включені до  Державного  реєстру  наукових
установ,  виключаються  з  нього  у  разі недодержання ними вимог,
передбачених цим Законом.
 
     Стаття 13. Національний науковий центр
 
     Статус національного  наукового  центру  може   бути   надано
науковій установі, вищому навчальному закладу IV рівня акредитації
(об\'єднанню наукових установ чи вищих навчальних закладів IV рівня
акредитації),   що   проводять   комплексні   наукові  дослідження
загальнодержавного  значення  та  мають  світове  визнання   своєї
діяльності.
 
     Надання і  позбавлення статусу національного наукового центру
здійснюються  Указом  Президента  України  за  поданням   Кабінету
Міністрів України.
 
     Статус та   особливості   діяльності   національних  наукових
центрів визначаються Положенням про національний  науковий  центр,
яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
     Стаття 14. Державний реєстр наукових об\'єктів, що становлять
                національне надбання
 
     З метою збереження унікальних  наукових  об\'єктів:  колекцій,
інформаційних фондів,  дослідних установок та обладнання,  а також
заповідників і дендропарків,  наукових полігонів тощо,  які  мають
виняткове   значення   для   української   та  світової  науки,  -
створюється Державний  реєстр  наукових  об\'єктів,  що  становлять
національне надбання.
 
     Порядок формування  і  ведення  Державного  реєстру  наукових
об\'єктів,  що  становлять   національне   надбання,   визначається
Кабінетом Міністрів України.
 
     Рішення про   віднесення   наукових  об\'єктів  до  таких,  що
становлять національне надбання, приймає Кабінет Міністрів України
за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері наукової,
науково-технічної та інноваційної діяльності.
 
     Фінансування заходів  щодо  утримання  і  збереження наукових
об\'єктів, які включені до Державного реєстру наукових об\'єктів, що
становлять   національне   надбання,   щорічно   передбачається  у
Державному бюджеті України.
 
     Стаття 15. Національна академія  наук  України  та  галузеві
                академії наук
 
     Національна академія наук України та галузеві академії наук -
Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України,
Академія   педагогічних   наук  України,  Академія  правових  наук
України,  Академія мистецтв України (далі - академії) є державними
науковими організаціями, що засновані на державній власності.
 
     Кошти на    забезпечення    діяльності    академій    щорічно
визначаються  у  Державному  бюджеті  України  окремими   рядками.
Фінансування  академій може здійснюватися за рахунок інших джерел,
не заборонених законодавством України.
 
     До складу   академій   можуть   входити   наукові   установи,
підприємства,    організації,   об\'єкти   соціальної   сфери,   що
забезпечують їх діяльність.
 
     Державне управління  у  сфері  наукової  і  науково-технічної
діяльності академій здійснюється згідно з законодавством України у
межах,  що не порушують їхньої самоврядності  у  вирішенні  питань
статутної діяльності і свободи наукової творчості.
 
     Самоврядність академій   полягає  у  самостійному  визначенні
тематики     досліджень,      своєї      структури,      вирішенні
науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні
міжнародних наукових зв\'язків.
 
     Академії виконують   замовлення   органів   державної   влади
стосовно  розроблення засад державної наукової і науково-технічної
політики, проведення наукової експертизи проектів державних рішень
і програм.
 
     Академії щорічно  звітують  перед Кабінетом Міністрів України
про  результати  наукової  і   науково-технічної   діяльності   та
використання коштів, виділених їм із Державного бюджету України.
 
     Національна академія  наук України - вища наукова організація
України,  яка організує і  здійснює  фундаментальні  та  прикладні
дослідження  з  найважливіших  проблем  природничих,  технічних  і
гуманітарних наук,  а також координує  здійснення  фундаментальних
досліджень в наукових установах та організаціях незалежно від форм
власності.  При Національній  академії  наук  України  створюється
міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень в Україні
(далі  -  рада).  Положення  про  раду  та її склад затверджуються
Кабінетом Міністрів України.
 
     Галузеві академії   координують,   організують   і  проводять
дослідження у відповідних галузях науки і техніки.
 
     Держава передає   академіям    у    безстрокове    безоплатне
користування  без  права  зміни  форми власності основні фонди,  а
також обігові кошти.  Використання  майна,  переданого  академіям,
здійснюється   ними   відповідно   до  законодавства  та  статутів
академій.   Земельні   ділянки   надаються  академіям  у  постійне
користування  або  в оренду відповідно до земельного законодавства
України.  ( Частина десята статті 15 із змінами,  внесеними згідно
із Законом N 1377-IV ( 1377-15 ) від 11.12.2003 )
 
     Національна  академія  наук  України здійснює свою діяльність
відповідно  до  законодавства  України  та  свого  статуту,   який
затверджується   загальними  зборами  Національної  академії  наук
України  та  реєструється Міністерством юстиції України. ( Частина
одинадцята  статті 15 в редакції Закону N 3065-III ( 3065-14 ) від
07.02.2002 )
 
     Галузеві академії наук  України  здійснюють  свою  діяльність
відповідно   до  законодавства  України  та  своїх  статутів,  які
приймаються  загальними  зборами   академій.   Статути   галузевих
академій наук затверджуються Кабінетом Міністрів України. ( Статтю
15  доповнено  частиною  дванадцятою  згідно із Законом N 3065-III
( 3065-14 ) від 07.02.2002 )
 
     Загальні збори  Національної   академії   наук   України   та
галузевих  академій  наук  мають  виключне  право  вибирати вчених
України дійсними членами (академіками) та членами-кореспондентами,
а іноземних вчених - іноземними членами відповідних академій.
 
     Стаття 16. Наукова  і  науково-технічна діяльність у системі
                вищої освіти
 
     Наукова і науково-технічна діяльність є невід\'ємною складовою
частиною  навчального  процесу  вищих  навчальних  закладів III-IV
рівнів акредитації.
 
     Наукова і науково-технічна діяльність у системі вищої  освіти
здійснюється   відповідно   до   законів   України   \"Про  освіту\"
(  1060-12  ),  \"Про  вищу  освіту\"  (  2984-14 ) та цього Закону.
(  Частина друга статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1316-IV ( 1316-15 ) від 20.11.2003 )
 
     На вищі   навчальні   заклади   III-IV   рівнів   акредитації
поширюються права, передбачені цим Законом для наукових установ.
 
     Стаття 17. Громадські наукові організації
 
     Громадські наукові  організації  є  об\'єднаннями  вчених  для
цілеспрямованого  розвитку  відповідних  напрямів  науки,  захисту
фахових  інтересів, взаємної координації науково-дослідної роботи,
обміну досвідом.
 
     Громадські наукові організації підлягають реєстрації та діють
відповідно  до законодавства про об\'єднання громадян з урахуванням
положень цього Закону.
 
     Громадські наукові організації  можуть  створювати  тимчасові
наукові  колективи,  утворювати  для  виконання  статутних завдань
науково-дослідні, проектно-конструкторські,             експертні,
консалтингові,  пошукові організації,  співпрацювати із іноземними
та   міжнародними   організаціями,   бути   колективними   членами
міжнародних    науково-фахових    об\'єднань,   спілок,   товариств
відповідно до законодавства України.
 
     Стаття 18. Взаємовідносини   органів   державної   влади   і
                громадських наукових організацій
 
     Органи державної  влади  можуть  залучати  громадські наукові
організації за їхньою згодою до участі у підготовці та  реалізації
рішень стосовно наукової і науково-технічної діяльності,  наукової
і   науково-технічної   експертизи,   науково-технічних   програм,
проектів  і  розробок  та у взаємодії з ними інформувати населення
про   безпеку,   екологічну   чистоту,   економічну  та  соціальну
значущість, екологічні та соціально-економічні наслідки реалізації
відповідних програм, проектів і розробок.
 
                         Р о з д і л III
 
          ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧЕНИХ, НАУКОВИХ
                           ПРАЦІВНИКІВ
 
     Стаття 19. Підготовка  наукових  кадрів  та  підвищення  їх
                кваліфікації
 
     Основними формами підготовки наукових кадрів є аспірантура та
докторантура.   Порядок   вступу  та  навчання  в  аспірантурі  та
докторантурі встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
     Наукові працівники   проходять   стажування   у   відповідних
наукових, державних установах, організаціях як в Україні, так і за
її межами.
 
     Наукова установа  забезпечує  проходження  курсу   підвищення
кваліфікації   науковому   працівникові   кожні   п\'ять  років  із
збереженням середньої заробітної плати.
 
     Результати підвищення кваліфікації враховуються при атестації
наукових працівників.
 
     Стаття 20. Наукові ступені і вчені звання
 
     Вчені мають  право  на здобуття наукового ступеня кандидата і
доктора  наук  та  присвоєння  вчених  звань  старшого   наукового
співробітника, доцента і професора.
 
     Присудження наукових  ступенів  та  присвоєння вчених звань є
державним   визнанням   рівня   кваліфікації   вченого.    Порядок
присудження   наукових   ступенів   і   присвоєння   вчених  звань
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
     Атестати доцента і професора видаються  Міністерством  освіти
України,  а  дипломи  кандидата і доктора наук та атестат старшого
наукового співробітника - Вищою атестаційною комісією України.
 
     Наявність відповідного наукового ступеня або вченого звання є
кваліфікаційною   вимогою   для   зайняття   науковим  працівником
відповідної посади.
 
     Стаття 21. Атестація наукових працівників
 
     Атестація наукових   працівників   провадиться   в   наукових
установах не рідше одного разу на п\'ять років з метою:
 
     оцінки рівня  професійної  підготовки  наукового  працівника,
результативності його роботи;
 
     визначення відповідності  кваліфікації  наукового  працівника
займаній посаді;
 
     виявлення перспективи   використання   здібностей   наукового
працівника, стимулювання підвищення його професійного рівня;
 
     визначення потреби  в  підвищенні  кваліфікації,  професійної
підготовки наукового працівника.
 
     Положення про  атестацію  наукових працівників затверджується
Кабінетом Міністрів України.
 
     Стаття 22. Правовий  режим  наукового  і  науково-технічного
                результату
 
     Правовий режим  наукового  і науково-технічного результату як
об\'єкта  права  інтелектуальної  власності  визначається  законами
України.
 
     Стаття 22-1. Посади наукових працівників
 
     Посадами наукових працівників наукових установ та організацій
(їх філіалів, відділень тощо) є:
 
     керівник (президент,    генеральний   директор,   генеральний
конструктор, директор, начальник);
 
     заступник керівника (віце-президент,  заступники генерального
директора,  генерального  конструктора,  директора,  начальника) з
наукової роботи;
 
     академік-секретар (його заступники);
 
     головний учений секретар, учений секретар (їх заступники);
 
     керівник (завідувач)  та  заступники  керівника  (завідувача)
наукового підрозділу (відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи);
 
     головний конструктор,  головний інженер,  головний технолог з
основного  напряму  діяльності  наукової  установи,   організації,
закладу та їх заступники;
 
     провідний конструктор,  провідний інженер, провідний технолог
з основного напряму  діяльності  наукової  установи,  організації,
закладу;
 
     головний науковий співробітник;
 
     провідний науковий співробітник;
 
     старший науковий співробітник;
 
     науковий співробітник;
 
     науковий співробітник-консультант;
 
     молодший науковий співробітник;
 
     докторант.
 
     До наукових  працівників  належать  також  особи,  які  мають
науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно  до  групи
спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь.
(  Закон  доповнено  статтею  22-1  згідно  із  Законом  N 1316-IV
( 1316-15 ) від 20.11.2003 )
 
     Стаття 22-2. Посади науково-педагогічних працівників
 
     Посади науково-педагогічних   працівників   вищих  навчальних
закладів III-IV  рівнів  акредитації  визначаються  відповідно  до
частини другої   статті   48  Закону  України  \"Про  вищу  освіту\"
( 2984-14 ).
(  Закон  доповнено  статтею  22-2  згідно  із  Законом  N 1316-IV
( 1316-15 ) від 20.11.2003 )
 
     Стаття 22-3. Стаж наукової роботи
 
     До стажу наукової роботи зараховується:
 
     час роботи   на   посадах  наукових  працівників,  визначених
статтею 22-1 цього Закону;
 
     час роботи на посадах науково-педагогічних працівників  вищих
навчальних   закладів  III-IV  рівнів  акредитації,  визначених  у
частині другій   статті   48  Закону  України  \"Про  вищу  освіту\"
( 2984-14 );
 
     час роботи осіб, які мають науковий ступінь, за спеціальністю
відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено
науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю;
 
     час роботи  наукових  (науково-педагогічних)  працівників  на
посадах,  зазначених  у  статті  118  Кодексу  законів  про  працю
України ( 322-08 ),  якщо цій роботі  безпосередньо  передувала  і
після неї слідувала робота,  передбачена абзацами другим, третім і
четвертим цієї статті;
 
     час навчання в аспірантурі чи ад\'юнктурі  за  денною  (очною)
формою навчання випускникам аспірантури, ад\'юнктури.
(  Закон  доповнено  статтею  22-3  згідно  із  Законом  N 1316-IV
( 1316-15 ) від 20.11.2003 )
 
     Стаття 23. Оплата і стимулювання праці наукового працівника
 
     Оплата праці   наукового   працівника  повинна  забезпечувати
достатні матеріальні  умови  для  ефективної  самостійної  творчої
діяльності,  підвищення  престижу  професії  наукового працівника,
стимулювати залучення талановитої молоді  в  науку  та  підвищення
кваліфікації наукових працівників.
 
     Заробітна  плата наукових працівників складається з посадових
ставок  (окладів),  премій,  доплати  за  наукові  ступені,  вчені
звання, надбавки за стаж наукової (науково-педагогічної) роботи та
інших    надбавок,    доплат    та    винагород     за     наукову
(науково-педагогічну)   діяльність,  передбачених  законодавством.
(   Частина   друга  статті  23  в  редакції  Законів  N  1646-III
( 1646-14 ) від 06.04.2000, N 1316-IV ( 1316-15 ) від 20.11.2003 )
 
     Дійсним членам та членам-кореспондентам Національної академії
наук  України  та  галузевих  академій наук встановлюється довічна
плата,  розмір  якої  визначається  Кабінетом  Міністрів  України.
 
     Держава гарантує   встановлення   ставок  (окладів)  науковим
працівникам  наукових  установ,  діяльність  яких  фінансується  з
бюджету,  на  рівні не нижче посадових ставок (окладів) викладачів
відповідної кваліфікації вищих навчальних закладів  III-IV  рівнів
акредитації.
 
     Умови оплати  праці  наукових  працівників державних наукових
установ визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
     Стаття 24. Пенсійне   забезпечення   та   соціальний   захист
                наукового працівника
(  Про  часткове  зупинення  дії  на 2004 рік статті 24 див. Закон
N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 )
 
     Держава   встановлює   для   наукових  (науково-педагогічних)
працівників,  які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на
рівні,  що  забезпечує  престижність  наукової  праці  та стимулює
систематичне оновлення наукових кадрів.
 
     Пенсія     науковому    (науково-педагогічному)    працівнику
призначається при досягненні пенсійного віку:
 
     чоловікам -  за  наявності стажу роботи не менше 25 років,  у
тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років;
 
     жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років,  у тому
числі стажу наукової роботи не менше 15 років.
 
     Пенсії     науковим     (науково-педагогічним)    працівникам
призначаються у розмірі 80  відсотків  від  сум  заробітної  плати
наукового  (науково-педагогічного)  працівника,  яка  визначається
відповідно до частини другої статті 23 цього Закону та  статті  40
Закону   України   \"Про   загальнообов\'язкове   державне  пенсійне
страхування\" ( 1058-15 ) та на  яку  відповідно  до  законодавства
нараховується  збір  на  обов\'язкове державне пенсійне страхування
(внески).  За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи,
визначений  частиною  другою  цієї статті,  пенсія збільшується на
один відсоток  заробітної  плати,  але  не  може  бути  більше  90
відсотків середньомісячної заробітної плати.
 
     Перелік посад   наукових  (науково-педагогічних)  працівників
підприємств,  установ,  організацій,  вищих  навчальних   закладів
III-IV  рівнів  акредитації,  перебування  на  яких  дає  право на
призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі  виходу  на
пенсію   відповідно   до  цієї  статті,  затверджується  Кабінетом
Міністрів України з урахуванням положень статей 22-1,  22-2  цього
Закону.
 
     Різниця між  сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою
пенсії,  обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку
має право науковий працівник, фінансується:
 
     для наукових   (науково-педагогічних)  працівників  державних
бюджетних  наукових  установ,  організацій  та  вищих   навчальних
закладів  III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного
бюджету;
 
     для наукових   (науково-педагогічних)    працівників    інших
державних  підприємств,  установ,  організацій та вищих навчальних
закладів  III-IV  рівнів  акредитації  -  за  рахунок  коштів  цих
підприємств,  установ,  організацій  та  закладів,  а також коштів
державного бюджету  у  порядку,  визначеному  Кабінетом  Міністрів
України.  При  цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим
(науково-педагогічним) працівникам  оплачується  з  розрахунку  на
одну  особу  50  відсотків  різниці  пенсії,  призначеної  за  цим
Законом;
 
     для наукових (науково-педагогічних)  працівників  недержавних
наукових   установ,  організацій   та   вищих  навчальних закладів
III-IV рівнів  акредитації  -  за  рахунок  коштів  цих   установ,
організацій та закладів.
 
     При обчисленні  пенсії,  крім випадків,  коли заробітна плата
враховується за два роки  перед  зверненням  за  призначенням  або
перерахунком пенсії,  середньомісячна заробітна плата визначається
за формулою:
 
     Зп = Зс х (Ск : К), де:
 
     Зп - заробітна  плата  наукового  працівника  для  обчислення
пенсії, у гривнях;
 
     Зс - середня заробітна плата працівників,  зайнятих у галузях
економіки України,  за календарний рік,  що передує року звернення
за призначенням пенсії;
 
     Ск -  сума коефіцієнтів заробітної плати наукового працівника
за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзп);
 
     К - кількість місяців наукового  стажу,  за  які  розраховано
коефіцієнти заробітної плати наукового працівника.
 
     У разі  відсутності  на  момент  призначення пенсії даних про
середню заробітну плату працівників,  зайнятих у галузях економіки
України,   за  попередній  рік  для  визначення  заробітної  плати
враховується наявна середня заробітна плата працівників,  зайнятих
у  галузях  економіки  України,  за  місяці  попереднього  року  з
наступним перерахунком  заробітної  плати  для  обчислення  пенсії
після  отримання  даних  про  середню заробітну плату працівників,
зайнятих у галузях  економіки  України,  за  календарний  рік,  що
передує року звернення за призначенням пенсії.
 
     Коефіцієнт заробітної плати за кожний місяць наукового стажу,
який враховується для обчислення пенсії, визначається за формулою:
 
     Кз = Зв : Зс, де:
 
     Кз -     коефіцієнт      заробітної      плати      наукового
(науково-педагогічного) працівника;
 
     Зв -    сума    отриманої   науковим   (науково-педагогічним)
працівником заробітної плати,  з якої сплачено страхові внески  та
яка відповідно до цього Закону враховується при обчисленні пенсії,
за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
 
     Зс - середня заробітна плата працівників,  зайнятих у галузях
економіки  України,  за місяць,  за який розраховується коефіцієнт
заробітної плати.
 
     У разі подання  науковим  (науково-педагогічним)  працівником
для  обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату за період
до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта  заробітної  плати
величина   середньої   заробітної   плати   за   рік  (квартал)  у
відповідному періоді вважається  щомісячною  середньою  заробітною
платою   працівників,   зайнятих   у  галузях  економіки  України,
відповідного року (кварталу).
 
     У разі відсутності на момент  призначення  пенсії  даних  про
щомісячну середню заробітну плату працівників,  зайнятих у галузях
економіки України,  за попередні місяці для визначення коефіцієнта
заробітної  плати  враховується  щомісячна середня заробітна плата
працівників,  зайнятих у галузях  економіки  України,  за  наявний
попередній  місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної
плати після отримання даних про щомісячну середню заробітну  плату
працівників,  зайнятих  у  галузях  економіки  України,  за місяць
(місяці), що передує (передують) зверненню за призначенням пенсії.
 
     Середня заробітна  плата  працівників,  зайнятих  у   галузях
економіки   України,  у  тому  числі  в  сільському  господарстві,
визначається   спеціально   уповноваженим   центральним    органом
виконавчої влади у галузі статистики.
 
     При цьому  заробіток для обчислення пенсії в усіх випадках не
може  перевищувати  граничну  суму  заробітку  (доходу),  з   якої
справляється збір на обов\'язкове державне пенсійне страхування.
 
     У разі  зростання  заробітної  плати  в  Україні  з 1 березня
кожного року проводиться підвищення розміру пенсії на  коефіцієнт,
який  відповідає 20 відсоткам зростання середньої заробітної плати
в Україні порівняно з попереднім роком.
 
     При визначенні    середньомісячного    заробітку     наукових
(науково-педагогічних)  працівн